Головна » Статті » Мої статті

Деякі особливості реєстрації права власності на земельні ділянки спадкоємців

В даній статті висвітлюється один з аспектів оформлення за спадкоємцями речових прав на земельні ділянки, право власності на які у спадкодавців виникло на підставі рішень органів місцевого самоврядування, прийнятих при виконанні  Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок».


З прийняттям Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (далі по тексту Декрет № 15-92) було запроваджено передачу сільськими, селищними, міськими Радами народних депутатів протягом 1993 року  громадянам України у приватну власність земельних ділянок, наданих їм для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.


Пунктом 2 вказаного Декрету передбачено, що право приватної власності громадян на земельні ділянки, передані їм для цілей, передбачених статтею 1 цього Декрету, посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робить запис у земельно-кадастрових документах з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.


Згідно із ч. 1 ст.22 Земельного кодексу України 1990 року право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у ст.. 23 ЗК України 1990 року. Проте дію ст.. 23 зупинено відносно власників земельних ділянок, визначених Декретом № 15-92.

На виконання Декрету № 15-92 органами місцевого самоврядування приймались рішення про передачу у приватну власність земельних ділянок громадянам за списком, який додавався до рішення ради. На підставі рішення ради вносились відомості до земельно-кадастрової книги. Чимало громадян, включених до такого списку, в подальшому  не оформили державного акту на право власності на земельну ділянку, що створює труднощі в оформленні спадкових прав на такі земельні ділянки.


Як свідчить практика, органи місцевого самоврядування не звертають уваги на те, що чинним законодавством України передбачена спрощена процедура оформлення та реєстрації за такими громадянами або їх спадкоємцями прав власності на земельні ділянки.


Виходячи із положень Декрету № 15-92, документом, що посвідчує право на земельну ділянку, яка передана в порядку цього Декрету, може бути відповідний запис у земельно-кадастрових документах. Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в постанові від 30 травня 2012 року № 6-31 цс12.  В силу ст.. 360-7 Цивільного процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов‘язковим для всіх суб‘єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.


З 01 січня 2002 року вступив у силу чинний Земельний кодекс України 2001 року.  Пунктом 1 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України 2001 року (в редакції Закону № 509-УІ від 16.09.2008; в редакції Закону № 497-УІІІ від 02.06.2015) установлено, що рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну  власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).


Пункт 1 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України 2001 року є спеціальною нормою, що регламентує підстави і порядок оформлення та реєстрації за спадкоємцями прав на земельні ділянки, право власності на які у спадкодавців виникли на підставі рішень органів місцевого самоврядування про передачу  у приватну власність земельних ділянок в порядку вищевказаного Декрету № 15-92 та посвідчених записом у земельно-кадастрових документах відповідної сільської, селищної, міської ради.

 

Категорія: Мої статті | Додав: земельнаколегія (07.05.2016)
Переглядів: 292 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
avatar
Вітаю Вас, Гість!
Вівторок, 22.05.2018